Оксана Стратійчук

Графіка Оксани Стратійчук

В роботах Оксани Стратійчук відчуваються, крім високого класу майстерності, витонченість, природня сила, особливий навіть для художника естетський смак. І в кожному офорті присутня якась аж любляча уважність майстра та дивовижне артистичне терпіння, терпіння, що сповнене нагромадженої творчої сили.

Пафос продуманої побудови, раціональної організації образу якісно присутній в її роботах. Відчуваються у неї також відповідальне відношення до процесу малювання як до урочистої події, очищеного від суєти і випадковостей творчого акту, котрий і створює позитивний струм такої графіки — цієї палкої енергії втілення задуму у матеріал.

І що важливо в графіці Оксани — це її дієва вольова тональність, одночасно емоційна і пластично довершена, що пронизує кожен аркуш, і одночасно всю серію, і цим виводить її в інший, не тільки в земний вимір.

Іноді кажуть так: "Графіка тим і хороша, що традиційна". Адже занадто великий тут, в цьому мистецтві , в цьому жанрі залишок традиційного, того, що залишилось після кристалізації, і непорушно-постійного, і багатьом згодом здається, що графіка не може, як живопис, якось рішуче мінятись. Та все ж рух, енергія нового в графіці є. Рух своєрідний, внутрішній, позбавлений бурхливих проявів і різких стилістичних перепадів, однак невідворотний, стабільний та — еволюційний.

Кожен аркуш серії, навіть коли там зображені прості квіти на столі, несе принциповий нежанровий характер: послідовна робота над пластикою образу надає кожному епізоду епічну часову протяжність, відчуття значущості і навіть символічності. В художньому втіленні такий офорт прекрасний, класичний, дивовижний. Така її графіка — справжня насолода від споглядання прекрасного. В цій строго розрахованій системі нема місця для жодної випадкової деталі , кожний елемент несе свою структурну функцію — розліновує площину, виміряє художньо вагомі фігуративні плани простору.

Кольорова графіка Стратійчук, що ввібрала в себе також всю новітню живописну культуру, також розвиває принципи широкого кольоротонального узагальнення, своєрідно і гостро вирішує проблему монтажу, ставить цікаві і дотепні тематичні завдання.

Оксана створила свою нову, казково-фольклорну лінію. Там, в цій її казці, панує гармонія, навіть коли там зображені тільки лише виноградні грона, часничок чи канделябри. Живуть у цій казці також ангели, прекрасні жінки та птахи. Там бубнявляться лоза і квіти — і не тільки пишні і шляхетні троянди. Там затишно, хороше, цікаво. Там домінує вишуканий, гідний захоплення рисунок і тендітний, неочікувано делікатний загальний настрій офорту.

В її аж класичних натюрмортах з майже фізичною гостротою присутнє це відчуття «алгебри» предметного світу. Така «алгебра» тут відтворена знову, тільки тепер вона ледь гостріша в контрастах, динамічніша в сутичках площин і об’ємів, активніша і тісніша в просторових зв’язках, більш змістовна в сюжетних лініях.

В композиціях на передній план висувається певна установка — перш за все на просторові зв’язки. Тут пов’язане все з усім напрочуд гнучко та органічно. Тут присутній акцент не на конструктивність — на вигляд ці роботи бездоганно міцно збиті, бездоганно композиційні вирішені, а перенесено акцент лише на зв’язки предметів, фонів, на ритми, силові контури, перекличку форм, ліній в їх просторових взаємозв’язках.

Оксана вміє передати предметною формою не тільки свою думку про дану предметну реальність, але й думку про загальне — синтезовані висновки мовою офорту — про життя взагалі. Таке високе розуміння мистецтва графіки дано не кожному, а тільки тим майстрам, які, крім професійних вершин і уміння, володіють життєвою позицією, яка підкріплена «золотим запасом» знань про життя.

Предмет в цих натюрмортах — це своєрідний згусток матерії, що живе не просто так , а в силовому, пронизаному струмами високої творчої напруги полі. Яка формує його, ліпить у всій повноті, або ж навпаки, пробує на розрив, деформує, розчиняє... Це поле- середовище простору, що насичене драматичними конфліктами світла і тіні, м*яких приглушених кольорів, середовище відкрите, дихаюче, метафоричний вираз цілого — матерії, процесу життя... Звідси- емоційний тонус кожного графічного аркуша Оксани — то ледь драматичного, романтично-поривчатого, то спокійного і ясного, та проникнутого настроєм чекання, спокою, споглядання, блаженства.

А серйозна ретельність в розробці пластики , відповідальної і люблячої, а також самих крихітних деталей самого сюжету, стають доказом того, що художник цим хоче сказати про саме головне — про високе надзавдання справжнього мистецтва, і про загальнолюдські цінності.

Комусь барочна грайлива парадоксальність її манери здається на перший погляд, можливо, трохи легковажною, а хтось бачить в цьому проекцію реальних життєвих положень, а саме — стривожений вираз почуттів сучасної людини — швидкісних, поліфонічних, перенасичених в своїй динаміці.

Безперечно, що вона виробила в графіці власну лінію, тому що їй властиве, з одного боку, барокове протиріччя між величною, прохолодною, бездоганною зробленністю фактури, її пишнотою, а з іншого боку — витонченою розробкою подробиць рисунку і кольорової гами і з загальним щедрим і шляхетним драматизмом образного звучання.

Часто її роботи носять емблематичний характер, вони вичерпно формульні. Вони можуть надати видиму цікаву форму абстрактним смисловим поняттям. Це роботи, які стають магічним зображенням, і одночасно з цим якоюсь загадкою і притчею. Це ті офорти, що є втіленням насолоди, спокою і такої рідкісної в наш час душевної ясності.