Офорт

Офорт — термін, що об’єднує комплекс графічних технік глибокого друку, пов’язаних із процесом хімічного травлення (травлений штрих, акватинта, лавіс та ін.). Травлення металу для досягнення рельєфного візерунку було винайдене європейськими ювелірами, а згодом — у ХVI столітті — ця техніка була запозичена майстрами-гравірувальниками. Поступово розвивались різноманітні способи виконання офорта, на додаток, поряд із хімічними способами нанесення зображення практикуються деякі механічні техніки (меццо-тинто, суха голка). Завдяки розмаїттю засобів, багатому арсеналу зображувальних можливостей та доступних художніх ефектів офорт отримав характеристику «найживописнішої» графічної техніки. Та попри притаманну цій техніці гнучкість у завданнях життєподібного відтворення дійсності, майстри офорта віднаходять власну образно-символічну мову офорта, що піднімає графічні техніки на один рівень із іншими видами сучасного мистецтва.

На виставці представлені роботи чотирьох представників Київської графічної школи, чия творчість нерідко слугує взірцем для молодших графіків столичного осередку. Київська школа офорта, що виникла у 70-х роках ХХ століття, характеризується традиційністю у трактуванні образотворчих методів, а також численними зверненнями-ретроспекціями до мистецької спадщини бароко та модерну. Духовне і образне запозичення із минулого, скомпільоване із сучасним досвідом стало спільною рисою для представників Київської школи. Роботи чотирьох графіків — Андрія Левицького, В’ячеслава Снісаренка, Оксани Стратійчук та Віти Хайдурової, — безумовно відрізняються за стилістичним та інтелектуальним наповненням, проте уважний глядач зможе виявити окремі риси, що дозволяють ідентифікувати їх спільне ретроспективно-меланхолійне або ж бароково-динамічне коріння.

Роботи Андрія Левицького — прографлені, наче старовинні мапи, позолочені аркуші, вкриті ювелірно тонким вигадливим рисунком. Кожен аркуш віддзеркалює неспокійний «ландшафт душі», де реальність та вигадка сплітаються у нерозривний потік диковинних образів, де напівусвідомлені видіння втілюються на папері, водночас ваблять і лякають незвіданим.

В’ячеслав Снісаренко в сучасному київському офорті уособлює витриманий стиль, лаконічність та досконале володіння технікою. Художник легко переходить від класичних живописних міських пейзажів до надреалістичного — і через те неймовірного — зображення знайомих речей.

В офортах останніх років Оксана Стратійчук повертається до чорно-білого трактування зображення, до жанру натюрморту та малювання з натури, поєднуючи це з друком на ручному папері. Пошуки гармонії, не тільки зовнішньої естетичної, але і внутрішньої ведуть автора до звернення до східного образотворчого мистецтва як одної із форм самозаглиблення. Віта Хайдурова працює як у техніці офорта, виконуючи бездоганно точні та продумані композиції, так і у інших графічних техніках, використовуючи живу енергію та яскравість кольорів, характерних для авторської графіки. Художниця балансує між емоціями та барвами миттевостей та врівноваженим холодом вічності.

Смоква і кукурудза
Офорт, 29×50, 2009

Тюльпани
Офорт, 50×52, 2009

Мавп'яче дерево
Офорт, 49×36, 2009

День народження
Офорт, 84×63, 2009

Весняні квіти
Офорт, акварель, 50×64, 2008

Гранати
Офорт, 31×56, 2008

Спаржа та артишоки
Офорт, 30×50, 2008

Французький натюрморт
Офорт, 33×65, 2008

Залиште ваше повідомлення