|
|
|
Київську художницю Оксану Стратійчук часто називають найяскравішою представницею українського графічного неомодерну.
Античні та біблійні образи постають у її ранніх творах у інтуїтивно відчутій, умовно стилізованій, вишукано декоративній та вкрай естетизованій манері.
Творчий автопортрет художниці ґрунтується здебільшого на естетиці модерну з притаманними йому символічністю, чуттєвістю та еротизмом, які застигають у статичному просторі недомовленості. ЇЇ ранні офорти несуть відчуття прохолоди та легкої мовчазної меланхолії, навіть попри теплий пастельний колорит напівпрозорих акварельних фарб, нанесених поверх відбитка.
Згодом знайомі нам персонажі ранніх офортів – сполохані німфи і задумливі панянки – перетворюються на об’єкти у натюрмортах («мертвої природи» чи, все-таки, «застиглого життя»), що відтепер є улюбленим мистецьким жанром Оксани. У офортах останніх років художниця повертається до класичного чорно-білого трактування офорта та до малювання з натури.
Модерний символізм сюжету поступається місцем не менш модерному лаконізму та вишуканому естетизму натури, що, очевидно, надихається східним мистецтвом та філософією самозаглиблення, пошуків внутрішньої гармонії та споглядання природи. З її аркушів зникають людські постаті та сюжет, залишаючи глядачеві чисту насолоду від розкішних натюрмортів, що втілюють гіперестетичне відчуття світу Оксани Стратійчук.
Іванна Стратійчук
|
|
|
|
|
|
